Мейсон: $16.80 за аргумент про безкоштовну копію

Що саме стало дешевим

У п’ятій главі, The Prophets of Postcapitalism, Мейсон переказує Ромерове розрізнення речей та інструкцій для їх виготовлення. Створення нової інструкції потребує витрат. Коли вона вже існує, її можна використовувати знову: наступне застосування не вимагає повторно виконати всю початкову дослідницьку роботу.

Звідси й гранична вартість — додаткові витрати на ще одну одиницю, а не повна ціна створення першої. У книжковому епізоді дія copy-paste не повторює роботи економіста, який написав статтю. Але й не доводить, що його дослідження, редакторська праця чи технічне забезпечення взагалі нічого не коштують.

Є й друга відмінність. Коли одна людина слухає цифровий запис, іншій не обов’язково чекати, поки звільниться єдиний примірник. Мейсон називає таку інформацію придатною до спільного використання. Водночас доступ можна обмежувати. Це не лише його переказ: в анотації власної моделі Ромер описує технологію як благо, використання якого не заважає іншим, але з якого можна частково виключати користувачів.[2]

Не слід зливати ці дві ознаки в обіцянку «все стане безкоштовним». Можливість не вичерпати інформацію користуванням ще не означає можливості безперешкодно її одержати.

Платний паркан уже є в книжці

Мейсон не забуває про цю межу. Поруч із PDF він пише про правові й технічні способи обмежувати копіювання. Наводить і компанії, які захищають контроль над інформацією. Їхні ціни, частки ринку та правові приклади в цьому розборі не використано як сучасні дані.

Тому платний доступ не є простим спростуванням його тези. Він уже входить до описаної автором суперечності: інформацію технічно легко поширювати, а правила й способи доступу дозволяють брати за неї гроші. З іншого боку, сама технічна можливість не доводить, що цей контроль неодмінно зникне.

Мейсон залишає цю розвилку відкритою наприкінці п’ятої глави. Або стабілізується нове поєднання компаній, ринків і мережевої співпраці, або мережі підточать ринковий порядок і почнеться перехід до іншої системи. Це різні можливості, а не два описи вже гарантованого фіналу.

Перехід не виконується командою «копіювати»

Десята глава, Project Zero, показує, скільки додаткових рішень стоїть за другою можливістю. Мейсон пропонує обмежувати монополії, змінювати правила інтелектуальної власності й робити результати державного фінансування досліджень доступними для спільного використання. Тут ідеться про його політичну програму, не про опис чинного законодавства.

Ба більше, у цьому розділі він не закликає просто скасувати ринки наказом. Запропоновані правила мають змінювати умови, за яких вони працюють. Можна сперечатися з цими заходами, але не варто підміняти їх технічною властивістю файла. Копіювання не ухвалить закон і не організує спільного виробництва замість людей.

Для питання про цифровий достаток досить зберегти три окремі рядки в рахунку: створення, відтворення, доступ. Книжкові $16.80 добре показують, чому другий рядок може бути майже нульовим, а третій — ні. Вони не встановлюють ані неминучості посткапіталізму, ані його неможливості.

Це розбір конкретних аргументів глав 5 і 10 англомовного видання 2015 року, не оцінка всіх історичних пояснень та економічних прогнозів книжки.

Джерела

[1] https://www.penguin.co.uk/books/188551/postcapitalism-by-mason-paul/9780141975290 — Penguin — PostCapitalism, Paul Mason [2] https://www.nber.org/papers/w3210 — Paul M. Romer — Endogenous Technological Change (NBER Working Paper 3210)