Гаас: засудження агресії ще не є гарантією захисту

Не мир за будь-яку ціну

У дев’ятій главі, Thwarting Thucydides, Гаас намагається поєднати дві вимоги. США мають стримувати агресію Росії та Китаю, але не перетворювати всі відносини з ними на суцільну конфронтацію. Він прямо застерігає, що уникати зіткнення за будь-яку ціну означало б умиротворювати суперника й заохочувати його амбіції.

Тому в цій главі є не лише обережність. Автор пропонує місцеву військову присутність, навчання та посилення спроможностей союзників. Співпраця, за його задумом, має поєднуватися з переконливим сигналом: примус не принесе вигоди. Вирвана з такого контексту фраза про відкладений вступ приховала б важливу частину його аргументу.

Початок наступної глави, World Order 2.0, додає нормативну межу. Гаас пише, що суверенітет має залишатися в центрі порядку, а порушення кордонів військовою силою, як в Україні, збільшує небезпеку й нестабільність. Його пропозиція доповнити суверенні права обов’язками перед іншими державами не скасовує цього правила.

Де починається політичний вибір

Порада щодо НАТО в дев’ятій главі конкретна. За оцінкою Гааса на той момент, Україна й Грузія не відповідають вимогам Альянсу; просування їхнього вступу могло б додатково відштовхнути або спровокувати Росію та створити військові зобов’язання, яких США не спроможні виконати. Автор радить спершу забезпечити виконання вже наявних зобов’язань.

Це його стратегічна оцінка, а не результат, який автоматично випливає з договору. Стаття 10 Північноатлантичного договору передбачає запрошення інших європейських держав за одностайною згодою сторін і за визначених у ній умов. Вона описує процедуру, а не наказує поставити розширення на паузу.[1]

Отже, можна окремо перевіряти правило ухвалення рішення й сперечатися з аргументами за відкладення. Так само враховувати російську реакцію у стратегічному розрахунку — не означає знайти в тексті договору окреме російське право вето.

Норма не перетворюється на зобов’язання сама

Для цього розрізнення не потрібно приймати всю теорію Гааса. Стаття 2(4) Статуту ООН забороняє погрозу силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності держав; стаття 51 визнає право індивідуальної та колективної самооборони.[2]

Це інший рівень, ніж конкретне союзницьке зобов’язання. Стаття 5 Північноатлантичного договору говорить про збройний напад на його сторони та допомогу з діями, які кожна сторона вважатиме необхідними, включно із застосуванням збройної сили. Навіть тут текст не задає всім однакової автоматичної військової відповіді.[1]

Різниця не робить порушення кордонів припустимим. Вона показує, чому заявлену підтримку принципу не можна без перевірки прирівнювати до конкретного договору про оборону. Саме цю відстань і залишає відкритою порада Гааса: захищати норму, але не брати певного нового зобов’язання.

Його адресат тут — Вашингтон. Питання сформульоване як те, які обіцянки США можуть надійно виконувати і який ризик мають прийняти. Для українського читача потрібне ще одне запитання: що така обережність означає для держави, яка лишається поза відповідним союзницьким зобов’язанням? Американський розрахунок не вичерпує її безпекових інтересів.

Тому читати варто не одну гостру фразу, а повну дев’яту главу, зіставивши стримування, співпрацю й самообмеження. Потім — початок десятої, де автор визначає нормативні межі свого порядку. Такий маршрут дозволяє оцінити його аргумент, не приймаючи рекомендацію 2017 року за нинішнє рішення НАТО й не плутаючи засудження агресії з гарантією захисту.

Це розбір конкретного аргументу видання 2017 року, а не оцінка всіх прогнозів книжки чи сучасних безпекових домовленостей.

Джерела

[1] https://www.nato.int/en/about-us/official-texts-and-resources/official-texts/1949/04/04/the-north-atlantic-treaty — The North Atlantic Treaty (1949) [2] https://www.un.org/en/about-us/un-charter/full-text — Charter of the United Nations — full text [3] https://static.cfr.org/sites/default/files/pdf/A_World_in_Disarray_Teaching_Notes.pdf — Council on Foreign Relations — A World in Disarray teaching notes