Батай: порушення правила ще не звільняє від нього

Свято, під час якого припиняють працю й порушують найсвященніші правила, здається очевидною перемогою над заборонами. Жорж Батай бачить складнішу річ: надлишок може доповнювати встановлений лад і чинити йому спротив лише тимчасово. Порядок переживає власне порушення. Ба більше, саме він надає порушенню смаку.

В «Історії еротизму» це один зі способів пояснити трансгресію — переступ через відчутну межу. Не варто лякатися слова: головне тут розрізнення між двома подіями. В одній правило перестало діяти. В іншій воно досі важить, але людина його порушує. Зовні дії можуть бути схожими; їхній сенс — різний.

Виняток, якому потрібне правило

Батай застерігає від уявлення, ніби під час свята людина просто повертається до природи й забуває все, що її стримувало. Вона вже сформована заборонами. Коли дає волю пориву, якому відмовляла в буденний час, переживає і сам порив, і вихід за межу.

Тут заборона не лише перешкода. Вона бере участь у створенні досвіду, який начебто спрямований проти неї. Якщо вона втратить силу, зникне й частина напруження. Те, що вчора було зухвалим жестом, завтра може стати звичайною дією — не тому, що люди втратили сміливість, а тому, що змінилося правило.

Звідси корисна поправка до заклику «порушуй правила». Саме порушення ще не показує, чи змінився порядок. Дозволений або тимчасовий виняток може залишати його недоторканним. Скасування правила — інша робота: після нього для тієї самої дії вже не потрібен винятковий дозвіл.

Це не довід на користь збереження принизливих заборон заради гострих відчуттів. Радше спосіб не сплутати звільнення з короткою відпусткою від того, що й далі керує життям.

Бажання не вимірюють силою страху

Та з цієї конструкції легко витягти погану психологічну пораду: якщо заборонене приваблює, то що сильніший страх, то сильніше бажання. Сам Батай такого простого співвідношення не приймає. У розборі «комплексу Федри» уточнює: «надмірний страх не посилює бажання, а паралізує та вимикає його».

Він іде далі. Припущення, ніби страх завжди приховує можливе бажання, спершу здається йому переконливим, але згодом він називає його даремним, а приклад Федри — обмеженим. Далі все одно повертається до ширшого зв’язку еротизму, жаху й смерті. Отже, не відмовляється від усієї системи; виправляє надто легкий перехід від одного прикладу до загального правила.

Саме ці поправки роблять читання цікавішим за добірку провокативних цитат. У цитатнику залишилося б «заборонене вабить». У тексті доводиться відрізняти привабливість від страху, а філософське пояснення — від здатності знати, чого хоче конкретна людина. Її відмову не можна тлумачити як приховану згоду.

Що тут варто взяти

У передмові Батай відмовляється писати просту апологію еротизму: його цікавить неоднозначність реакцій. Так само він не хоче виправдовувати еротичний досвід самою лише користю. Тому чекати від книжки короткого методу сексуального чи особистого визволення — хибний запит до неї.

Для питання про переступ достатньо зберегти одну думку: порушення може залежати від межі, якої воно нібито позбувається. Щоб зрозуміти цю відмінність, усієї книжки читати не обов’язково. Для занурення в Батаєву філософію потрібне вже інше, повільніше читання, а не обіцянка практичного результату.

Джерело

Жорж Батай. «Історія еротизму»: авторська передмова; четверта частина «Трансгресія», розділи «Свято, або трансгресія заборон» і «Комплекс Федри». Цитату звірено з українським перекладом; історичні й психологічні узагальнення автора не подано як незалежно доведені факти.